Люблю, коли "брудно"

На уроках музики нас вчили чисто співати. На уроках гри на фортепіано - чисто грати. Відповідно, слухаючи музику, ми звикли прагнути чистого звуку.

Але коли я особисто чую "ідеальна чистота", в моїй уяві вимальовується щось вичищене до блиску та сяюче, але чомусь таке неприродне, неживе, несправжнє.

В ідеально чистому домі немає життя. В ідеально чистому звучанні музики немає душі - душі музиканта, душі інструмента(ів).

Чому? - здивуєтеся ви...

Тому що природно звук не монотонний, і він не існує у вакуумі. Природно, ми сприймаємо звуки музики не окремо, а в комплексі з усіма іншими звуками навколо.

По-перше, звук хорошого музичного інструмента сам по собі складний і різнобарвний. Тільки уявіть, яку широченну палітру звуків видає одна лише гітара - наскільки по-різному звучать струни, в залежності від способу звуковидобуття; як підсилює звук і додає йому відповідного тембру дека; як ми мовчимо і не плескаємо, слухаючи довжелезне і таке кайфове післязвуччя останньої ноти, яку взяв гітарист...

По-друге, коли грає, наприклад, джаз-бенд, звучання інструментів переплітається і створює єдину неповторну живу музичну картину. Власне тому серед аудіофілів досі особливо цінується двомікрофонний запис при виконанні твору цілим колективом, а не зведений, коли окремо записують кожен іструмент, і тоді "штучно" їх зводять.

По-третє, музиканти не грають у вакуумі, тому об'єм та ехо приміщення є невід'ємною частиною звучання музики. Нещодавно почула, що найкращі записи Чикагського симфонічного оркестру під керівництвом Фріца Райнера було зроблено в костелі. Лише тоді я зрозуміла, чому власне вони так мене заворожують!

Саме ота величезна кількість мікрозвуків дає нам відчути справжнє багатство і реалістичність звучання музики. А "ідеально чистий" звук - це, навпаки, щось таке пусте, неприродне, зачищене від того, що комусь видавалося "зайвим".

---

На жаль, наш слух уже звик до отого вичищеного примітивного звуку, і тому одні, почувши максимально багате реалістичне звучання, закохуються в нього відразу; а інші спочатку його взагалі відкидають.

Знаю по собі - були часи, коли звучання музики в Hi-End системі мене дратувало :). Отримавши відразу незвично величезну кількість музичної інформації, наш мозок швидко втомлюється і каже "досить".

Але, якщо ми зробимо над собою зусилля і послухаємо музику в максимально високій якості деякий час, ми вже ніколи не зможемо повернутися до того "чистенького" звучання.

Або, якщо ми поступово підніматимемо рівень аудіосистеми, ми на кожному наступному етапі відкриватимемо для себе все нові і нові грані її величності Музики.

Перевірено на власному досвіді :)